Главная  /  Информация  /  Аналитика  /  Оподаткування земельних ділянок водного фонду

Оподаткування земельних ділянок водного фонду

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку й соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу та є обмеженими й уразливими природними об'єктами.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом № 1264-XII та іншими актами законодавства.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать Земельному кодексу.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій, до яких, зокрема, входять землі водного фонду.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:
– поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);
– штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;
– підземні води та джерела;
– внутрішні морські води та територіальне море.
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
– морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
– прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
– гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
– береговими смугами водних шляхів.
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
– внутрішні морські води та територіальне море;
– підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
– поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
– водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
– поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
– підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлено земельним законодавством.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 122 Земельного кодексу визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування.

Розподіл повноважень щодо передання водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом та іншими законами.
Постановою № 502 встановлено порядок користування землями водного фонду.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ й інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Розподіл повноважень щодо передання водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом та іншими законами.

Уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
– для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів;
– для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;
– для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів – з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, розташовані в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Власники земельних ділянок і землекористувачі згідно із Земельним кодексом (статті 91, 96) зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, залежно від цього здійснюється і оподаткування земельних ділянок.

Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону № 2535-XII, який визначає різний механізм справляння плати за землю залежно від того, встановлено чи ні грошову оцінку землі, а також ставки земельного податку окремо для різних категорій земель, визначених Земельним кодексом.

Згідно з діючим законодавством використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка передана у власність або надана в користування, в тому числі на умовах оренди. Суб'єктами плати за землю (платниками) є власники землі і землекористувачі, у тому числі орендарі (ст. 5 Закону № 2535-XII).

Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який згідно зі ст. 193 Земельного кодексу є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України відповідно до Інструкції № 377.

Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України відповідно до Інструкції № 377 (форма № 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону № 2535-XII).

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону № 2535-XII у населених пунктах ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій – десятій цієї статті та частині другій ст. 6 Закону № 2535-XII.

Якщо нормативну грошову оцінку земельних ділянок населених пунктів не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у розмірах (за шкалою), визначених частиною другою ст. 7 Закону № 2535-XII.

Починаючи із групи населених пунктів від 20 тис. чол. до зазначених середніх ставок земельного податку застосовуються підвищуючі коефіцієнти, які характеризують адміністративний статус населених пунктів та їх місце в системі розселення України.

За межами населеного пункту податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій ст. 6 Закону № 2535-XII, справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (ст. 11 Закону № 2535-XII).

Водночас частиною десятою ст. 7 Закону № 2535-XII, зокрема, визначено, що в межах населених пунктів податок за земельні ділянки, зайняті водоймами та надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, а за межами населених пунктів – відповідно до ст. 11 Закону № 2535-XII. Тобто якщо земельні ділянки надавались за межами населеного пункту юридичним чи фізичними особам для виробництва рибної продукції і вважаються землями водного фонду, земельний податок справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду, то слід зазначити, що згідно зі ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу в користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях або іншим державним органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами, Законом № 161-XIV та іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону № 161-XIV земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161-XIV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону № 2535-XII).

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-XII, та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки.

Звертаємо також увагу на можливість передання окремих повноважень щодо надання водних об'єктів у користування органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Фактично це означає, що укладати договір оренди можна не тільки з обласною радою чи Верховною Радою АР Крим, а й з місцевими органами влади, проте при цьому слід переконатися, що ці повноваження дійсно було передано рішенням відповідної ради.

Віктор Фінашко, головний державний податковий ревізор-інспектор відділу методології місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) ДПА України

Вісник податкової служби України


Real Estate Development Group

Каталог объектов

ЖК «Белый Парус»  пентхаус ЖК «Белый Парус» пентхаус
квартира, пентхаус
Месторасположение: ул. Литературная 1-А
Ориентир: Приморский район / 8-я ст. Б. Фонтана
Площадь: 208,4 м.кв.

Подробнее

Гранитный карьер Гранитный карьер
Ориентир: Николаевская обл.
Карьерное поле: 23 га
Запасы: 2 490 000 куб.м

Подробнее

Отель на Французком бул. Отель на Французком бул.
Ориентир: г. Одесса, Французский бульвар
Строение: 2 100 кв.м.
Зем. участок: 1 га

Подробнее

Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7,  участок 9.4 сотки. Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7, участок 9.4 сотки.
Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7, участок 9.4 сотки.
Подробнее