Главная  /  Информация  /  Аналитика  /  Особливості оподаткування земельних ділянок під торфорозробками

Особливості оподаткування земельних ділянок під торфорозробками

Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який згідно зі ст. 193 Земельного кодексу є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Наявність земель за їх категоріями, а також розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо – в межах населених пунктів, розподіл земель за формами власності обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України відповідно до Інструкції з заповнення державної статистики, затвердженої наказом Держкомстату України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» від 05.11.98 р. № 377 (зареєстровано в Мін'юсті України 14.12.98 р. за № 788/3228, за текстом – Інструкція № 6-зем).

У рядку 59 Інструкції № 6-зем враховуються дані про промислові та інші підприємства, які складаються із суми даних рядків 60–65, а саме: підприємства з видами економічної діяльності, зазначеними в додатках 1, 2 та 6 (групи 40.1, 40.2, 40.3).

У рядку 60 враховуються, зокрема, дані про підприємства добувної промисловості: підприємства з видами економічної діяльності, зазначеними в додатку 2, крім груп 14.1 та 14.2.

У графі 39 Інструкції № 6-зем враховуються дані про землі під торфорозробками, які експлуатують: землі, на яких провадиться розробка торфу, під'їзні шляхи, території органів управління, тобто вся відведена територія, крім відпрацьованих розробок, які включаються до графи 41.

У графі 40 відображаються дані про відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують: землі, що використовуються добувною промисловістю на відкритих розробках, кар'єрах та шахтах, крім торфорозробок.

У графі 41 зазначаються дані про інші землі (під відпрацьованими розробками та кар'єрами; закриті шахти; відвали; терикони, які не експлуатуються) – враховуються дані про землі, які не експлуатуються у зв'язку з вичерпанням запасів корисних копалин та виведенням з експлуатації шахт.

Згідно з вимогами Земельного кодексу землями промисловості, зокрема, визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Інструкція із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до торфових родовищ встановлює групування родовищ за природними типами і видами торфу, розподіл родовищ за складністю геологічної будови, принципи розподілу запасів торфу за промисловим значенням, техніко-економічним і геологічним вивченням, а також вимоги до вивчення торфових родовищ, підрахунку запасів і підготовленості їх до промислового освоєння, принципи оцінки ресурсів торфу в межах перспективних ділянок надр.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних робіт, проектування й будівництво торфодобувних підприємств, експлуатацію родовищ та облік запасів і ресурсів торфу.

Інструкцією із застосування класифікації запасів, затвердженою наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Держкомресурсів України від 25.10.2004 р. № 224 (зареєстровано в Мін'юсті України 08.11.2004 р. за № 1418/10017, за текстом – Інструкція № 224), надано визначення торфу – це органічна гірська порода, що утворилася внаслідок відмирання і неповного біохімічного розкладу болотних рослин в умовах надлишкового зволоження при нестачі кисню, і може містити до 50 % мінеральних компонентів сухої речовини.

Торф – це органічна порода із зольністю менше 50 %; порода із зольністю більше 50 %, але менше 85 % – органо-мінеральні відклади. При зольності більше 85 % порода відноситься до мінеральних ґрунтів.

Законом «Гірничий закон України» від 06.10.99 р. № 1127-XIV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1127-XIV) надано визначення гірничої промисловості, гірничих підприємств, земельних ділянок під родовищами тощо, зокрема відкрита розробка родовищ – це видобування корисних копалин безпосередньо із земної поверхні; гірничий об'єкт – окрема гірнича виробка (система гірничих виробок) або виробка, що входить до складу гірничого чи іншого підприємства та використовується для видобутку корисних копалин та інших цілей, а також будівлі (споруди), які технологічно пов'язані з ними; кар'єр – гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом; корисні копалини – природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Дія Закону № 1127-XIV поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів, що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність гірничих підприємств, крім випадків, визначених законом.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом, а надання гірничого відводу – Кодексом України про надра (ст. 12 Закону № 1127-XIV).

Що стосується питань, пов'язаних з оподаткуванням земельних ділянок, наданих у користування для ведення торфорозробок підприємствам торфовидобувної промисловості, які здійснюють видобування корисних копалин відкритим способом, і зокрема, торфу, а також за яку площу потрібно сплачувати земельний податок під торфородовищами – за всю землю, виділену підприємству, чи лише за ту ділянку, яка безпосередньо використовується в технологічному процесі добування торфу, слід зазначити таке.

Оподаткування землі в Україні здійснюється відповідно до Закону «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII (у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 2535-XII).

Згідно зі ст. 2 цього Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному Законом № 2535-XII. Власники земельних ділянок, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Власники земельних ділянок і землекористувачі згідно із Земельним кодексом (статті 91, 96) зобов'язані забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання. Залежно від цільового призначення здійснюється і оподаткування земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (ст. 20 Земельного кодексу).

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, – договір оренди такої земельної ділянки.

Земельні ділянки, віднесені за даними державного земельного кадастру до земель промисловості, в межах населеного пункту оподатковуються згідно з частиною першою або другою ст. 7 Закону № 2535-XII, а за межами населеного пункту – відповідно до частини першої ст. 8 цього Закону.

Частиною десятою ст. 7 Закону № 2535-XII, зокрема, визначено, що податок за земельні ділянки в межах населених пунктів, надані для гірничодобувних підприємств, справляється у розмірі 25 % від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. Тобто податок за земельні ділянки таких підприємств у межах населених пунктів справляється за зменшеною ставкою у розмірі 25 % від суми земельного податку лише за площу земельних ділянок під розробками корисних копалин (кар'єрами). За межами населених пунктів для гірничодобувних підприємств земельний податок справляється відповідно до п. 1 ст. 8 Закону № 2535-XII, тобто з розрахунку 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Плата за інші земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам як у межах населених пунктів, так і за їх межами (об'єкти соціальної сфери, торгівлі, житловий фонд, учбові комбінати тощо), справляється у встановлених розмірах на загальних підставах згідно із Законом № 2535-XII.

Статтею 12 цього Закону встановлені пільги окремим категоріям платників земельного податку, зокрема п. 3 частини першої цієї статті звільнено від сплати земельного податку органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, установи, заклади та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Крім того, Верховній Раді АР Крим, обласним, міським, селищним та сільським радам надано право встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до їх бюджетів.

За даними державного земельного кадастру (Інструкція № 6-зем) землі під торфорозробками, які експлуатують торфодобувні підприємства, включають землі, на яких провадиться розробка торфу, під'їзні шляхи, території органів управління, тобто всю відведену територію, крім відпрацьованих розробок, які не експлуатуються у зв'язку з вичерпанням запасів корисних копалин (відпрацьовані розробки та кар'єри).

Класифікація площ земельних ділянок торфородовищ проводиться за фактичним їх станом, що посвідчується місцевими землевпорядними органами, підпорядкованими Держкомзему України (на даний час у зв'язку з реорганізацією ця установа перетворена в Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство)).

Оскільки чинним законодавством України не передбачено звільнення від оподаткування частини земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні, якщо таку пільгу не надано відповідними органами місцевого самоврядування, оподаткуванню підлягає вся площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством, крім площ під відпрацьованими розробками, які не експлуатуються, після їх юридичного оформлення та відображення в даних державного земельного кадастру.

Віктор Фінашко, головний державний податковий ревізор-інспектор відділу методології місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) ДПА України

Вісник податкової служби України


Real Estate Development Group

Каталог объектов

ЖК «Белый Парус»  пентхаус ЖК «Белый Парус» пентхаус
квартира, пентхаус
Месторасположение: ул. Литературная 1-А
Ориентир: Приморский район / 8-я ст. Б. Фонтана
Площадь: 208,4 м.кв.

Подробнее

Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7,  участок 9.4 сотки. Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7, участок 9.4 сотки.
Сосновый берег ( Золотые ключи ), ул. 1-я Ореховая 7, участок 9.4 сотки.
Подробнее

Отель на Французком бул. Отель на Французком бул.
Ориентир: г. Одесса, Французский бульвар
Строение: 2 100 кв.м.
Зем. участок: 1 га

Подробнее

Гранитный карьер Гранитный карьер
Ориентир: Николаевская обл.
Карьерное поле: 23 га
Запасы: 2 490 000 куб.м

Подробнее